Поцілунок на крові

Холодний дотик сталі до скроні змусив Ганну здригнутися. Піт стікав по її скронях, змішуючись з дешевим шампанським, яким її щедро облили кілька хвилин тому, святкуючи її двадцять перший день народження. Святкуючи, як виявилося, останній день її відносної свободи.

"Ти мусиш це зробити, Ганно," прошепотів хрипкий голос прямо в її вухо. "Заради сім'ї. Заради молодшого брата."

Вона знала. Вона завжди знала, що настане цей день. З того самого моменту, як її батько програв у карти величезну суму грошей людині, чиє ім'я шепотіли з жахом навіть найзапекліші злочинці Вінниці — Роману Морозенку. Борг, який можна було сплатити лише одним способом: її шлюбом з Морозенком.

Ганна виросла в тіні злочинного світу, хоча її родина намагалася захистити її від цієї реальності. Її батько, колишній дрібний шахрай, мріяв про інше життя для своєї єдиної дочки. Але його слабкість до азартних ігор все зруйнувала. Тепер вона – розмінна монета у брудній грі влади.

Кімната була наповнена димом сигар і важким запахом дорогих парфумів. Гості, одягнені в блискучі сукні та дорогі костюми, удавали, що не помічають драматичної сцени, яка розгорталася в кутку. Вони боялися Морозенка більше, ніж Бога.

Морозенко. Його ім'я звучало як грім. Ганна ніколи не бачила його близько, лише його фотографії в старих газетах. Казали, що він жорстокий і безжальний, але при цьому неймовірно харизматичний. Людина, яка могла одним поглядом змусити тебе тремтіти. Людина, яка зараз чекала на неї.

Її провели до зали, де на троні сидів він. Роман Морозенко. Його обличчя було в тіні, але навіть у напівтемряві Ганна відчула його силу. Він підняв руку, і музика стихла. Всі погляди були прикуті до неї. Він мовчав, оглядаючи її з ніг до голови, і цей погляд змусив її відчути себе голою, беззахисною. Нарешті, він заговорив, і його голос був глибоким і оксамитовим.

"Вітаю, Ганно," - промовив він, і в його голосі відчувався ледь помітний сарказм. "Я чекав на тебе довго. Але, здається, ми маємо невеличку проблему. Здається, хтось вирішив, що ти не повинна дістатися до мене живою". У цей момент пролунав постріл, і Ганна відчула, як її плече пронизав пекучий біль.